Як я у 52 роки знову стала здоровою після 5-ти років діабету!

Доброго дня! Мене звуть Марочко Оксана Олександівна, я з м. Кропивницький, мені 52 роки. Зважилася нарешті викласти свою історію. Роблю це і переслідую лише одну мета – убезпечити інших від моїх помилок. Ніколи, чуєте, ніколи не опускайте руки! Не вірте, що з діабетом доведеться провести все життя, що ви приречені і що він невиліковний. Так вчинила і я, коли 5 років тому прийшла до лікаря зі скаргами на слабкість, спрагу, зростаючу вагу, часте сечовипускання. Після вивчення аналізів я почула свій вирок – діабет другого типу.

Звичайно, це був як грім серед ясного неба. Я не з чуток знала про труднощі захворювання - у мене хворіли бабуся і тітка. Але реальність виявилася набагато гіршою. Спочатку я приходила до тями, копала інтернет, здавала повторні аналізи, радилася, планувала інсулінотерапію. Стала нервувати, набирати вагу. А потім ... потім були роки самі знаєте чого. Життя в обнімку з глюкометром, постійна слабкість, болісна спрага, виснажлива дієта, ліки, аналізи. 9-12 одиниць - це були мої на жаль звичні цифри рівня цукру. Приблизно рік я провела у компанії з ліками, глюкометром і постійними скаргами. . І тільки коли мені почало ставати ще гірше, я задумалась.

Вихід має бути - пульсувало в моїй голові, я відчайдушно хотіла жити і насолоджуватися життям. Хотілося просто відпочити - їсти фрукти, солодке та не хапатися в паніці за глюкометр. Я знову стала нишпорити по інтернету, опитувати знайомих, поринати в нетрадиційну медицину. Занадто пізно зрозуміла, що постійні уколи - це глухий кут, який призведе до виразок, загострень та ампутації.

А мені хотілося просто звичайного здорового життя, проводити час із онуками, знову бути активною людиною, а не хворою жінкою, залежною від рівня цукру.

Це парадоксально, але далеко не всі критичні параметри хвороби упиралися в рівень цукру у крові. Частково це стереотип нав'язаний виробниками. На жаль, довічні покупці – вкрай ласий шматочок. Але ж стрибками цукру можна керувати, дослідження свідчать саме про це. Я перепробувала все і вся, починаючи від дорогих ліків та мануальної терапії, закінчуючи радянськими профілакторіями та сеансами психологічної допомоги.

Про Diabetaza я почула випадково – стояла, помираючи, у черзі в поліклініці і почула, як дві жінки обговорюють, що мати однієї з них майже позбулася діабету, почувається у свої 65 років просто чудово, чи не одна декілька соток картоплі на дачі висадила, цілий огород і одна без допомоги з усім справляється. Мені було дуже ніяково, але я підійшла до них і запитала, що за засіб. Отоді й дізналася про Diabetaza.

Це не ліки у звичному, «хімічному» сенсі цього слова, а натуральний засіб без шкоди для здоров'я. Подібних я не бачила. Різноманітні трави, які входять до складу капсул допомагають організму в засвоєнні інсуліну, стабілізують рівень глюкози - можна сказати, вони впливають на причину, а не тільки знімають симптоми.

Але завжди є віра у диво. А раптом допоможе?

Загалом, наважилася і взяла курс. Пила капсули за інструкцією, зручно приймати – таблетки дуже не люблю і від половини ліків у мене болить шлунок. А тут ще виявилося, що він також допомагає нормалізувати роботу шлунка за рахунок своїх корисних властивостей трав.

У перші дні відразу ж відчула себе краще, але пов'язала це з передосінньою прохолодою. На другий тиждень пішла слабкість. Потім спрага. Трохи пізніше з'явилися легкість і стала (увага!) знижуватися вага. Оце вже стало сигналом. Виявилось, що Diabetaza допомагає ефективно нормалізувати роботу підшлункової залози, а також сприяє зниженню ваги. Через місяць мій рівень цукру впав до 6 одиниць, а після трьох місяців – до 4! Боже, так щаслива я ніколи не була! Я схудла на 7 кг на місяць і постійно боялася, що це якась особливість клімату чи організму, але тенденція не змінювалася. Точніше - я почала почуватися ще краще. Сама не помітила, як почала забувати вдома глюкометр, посміхнувся і загорівся увагою чоловік, я знову почала жити. З'явилася енергія довго гуляти і грати з маленькими онуками.

Ось так, завдяки силі волі та характеру я повернула себе до життя. Тому я ще раз повторю - навіть якщо вам сказали, що це діабет другого типу, і шансів позбутися інсулінозалежності немає, не опускайте руки і боріться за долю.

Так, я візьму ще й один курс Diabetaza, і для скептиків залишу посилання на засіб унизу. Він не такий дорогий, тому просто спробувати, як і мені ніхто не заважає, але головне не це. Головне - це віра в себе, а не в діагноз. Так ось, вірте в себе і не хворійте. Діабет вилікуємо! Завжди можна знайти спосіб повернутися до здорового життя. Для мене таким виходом став засіб - Diabetaza.

Тому я раджу вам не повторювати мою помилку і не марнувати час, але обов'язково будьте уважні та купуйте тільки через офіційний сайт.

З повагою, Марія Олександрівна Щоківцева.